Герої не вмирають, але наше серце плаче…

З невимовним болем ми ділимося трагічною звісткою про загибель нашого студента на фронті. Його життя обірвалося 5 жовтня 2024 року на полі бою, захищаючи Україну від ворога, щоб кожен із нас міг жити в мирі.
Ростислав Романько не був професійним військовим — він був добровольцем. Людиною, яка любила життя, свою родину і свою країну понад усе. Кожен його день на передовій був боротьбою за наше майбутнє, за нашу свободу, за нашу землю. Він мріяв про мирну Україну, де сміються діти, де будують майбутнє, де ніколи більше не ллється кров.
Але війна жорстока… Ростислав загинув, захищаючи нас від цього зла. Його життя — ціна, яку він заплатив за нашу свободу. І хоча він більше не з нами, його подвиг житиме вічно в наших серцях. Наше серце розбите, наша душа плаче, але ми пам’ятатимемо його завжди.
Сьогодні ми плачемо за нашим героєм, але ми не забудемо його жертву. Україна втратила ще одного сина, але його ім’я буде навіки вписане в історію нашої боротьби за незалежність. Немає слів, щоб висловити весь біль цієї втрати.
Спочивай з миром, наш Захиснику. Ніколи не забудемо. Слава тобі і вічна пам’ять!
Слава Україні!
Героям Слава!